Поради психолога вчителям
Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку та вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.
* Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу саморозвиватися й самореалізовуватися, враховує його можливості, особливості, зді¬бності. Взаємодія між вчителем та учнем має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
* Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально - вольовий і моральний потенціал.
* Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.
* Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
* Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.
* Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уро¬ку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.* Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це озна¬чає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.
* Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід друже¬любно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситу¬ації втратить негативний ефект.
* Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
* У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти про¬фесійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.

Мова тіла вчителя на уроці

Ваша постава, погляд, міміка, жести – ось далеко не повний перелік усіх тих компонентів, що складають систему сигналів вашого тіла. Це і є мова тіла.Наше тіло говорить постійно. Кожної секунди сигналізує, воно про щось, будь то зосередженість, сонливість, недовіра, відстороненість чи закоханість. Більше того, на думку психологів, спілкування між людьми не дві третини є невербальним і лише третя частина інформації доходить до нас шляхом вербальної (словесної) комунікації.Ось декілька порад невербального спілкування вчителя з учнями на уроці. Перш, ніж розпочати урок, дайте можливість вашому поглядові повільно „побродити” по класові. Ви прямо-таки збирайте погляди учнів. Не починайте говорити, тільки-но переступивши поріг класу. Краще зачекайте, поки учнів заспокояться. Інакше викажете ваше хвилювання, що негативно вплине на дисципліну в класі. Вітаючись з учнями на початку уроку: „Доброго ранку. Я хотів би розпочати наш урок”, не спрямовуйте очі у вікно. Цей погляд по-зрадницькому викаже, чого насправді хотів би вчитель: втекти туди, куди показує його погляд.Під час уроку підшукайте собі позитивно настроєного учня. Адже ви нервуватимете ще більше, якщо видивитеся собі учня, який, скажімо, позіхає постійно у вас на уроці, а то й взагалі вас не сприймає. То ж знайдіть собі учня із знаком „+”, який зацікавлено слухає ваш матеріал. Цей позитивний контакт з одним учнем автоматично переноситься і на всіх інших. Адже, з точки зору кожного учня, ви дивитеся саме на нього, то ж кожен приписуватиме собі цей „доброзичливий” погляд.По можливості уникайте неспокійного ходіння туди-сюди перед класом. Ви тим самим відвертаєте увагу дітей від змісту уроку. Але й стояти, як вкопаному, не слід. Поки ви хвилин 20 пояснюєте новий матеріал, не завадило б двічі ти тричі спокійно перейти на інше місце. Та не кваптеся і не гарячкуйте. Під час зміни місця постарайтеся посилити візуальний контакт з окремими учнями. найвигідніше місце для вчителя – поблизу вчительського столу. Але не слід весь час стояти за столом. Тим самим ви поставите бар’єр, що дуже заважатиме вашим взаєминам із класом. Найліпше, якщо ви відкрито стоятимете перед класом, неподалік вашого столу. Тоді учні зможуть вас бачити на повний зріст. Та, з іншого боку, навряд чи хтось зможе півдня встояти на ногах. Присядьте тоді краще збоку на краєчок вашого столу, ваші ноги мають торкатися підлоги. Але ні в якому разі не сідайте на учнівський стіл, поставивши обидві ноги на стілець.А тепер щодо пози вчителя біля дошки. В критичній фазі вчителі-початківці, як правило, починають відступати все далі назад від класу до дошки. Цього не слід робити, потрібно знайти в собі мужність зробити крок уперед назустріч.Мабуть, ще складнішою виявляється ситуація, коли вчитель змушений повернутися до дошки, щоб записати матеріал. Дисципліна в класі відразу погіршується і вчитель поспіхом записує, щоб знову повернутися до класу. Часто вчитель, записуючи щось на дошці, хоче одночасно звернутися до класу, скажімо, поставити якесь запитання. Недосвідчені вчителі повертають тоді голову переважно через праве плече, в той час як весь корпус залишається повернутим до дошки. Така поза заважатиме відкритому спілкуванню вчителя з класом. Краще було б відірватись на якусь мить від дошки і відкрито повернутися до класу. Між дошкою та учнями виникає таким чином символічне комунікативне коло, що довершується постаттю вчителя.Слідкуйте за своєю поставою. Вона не повинна посилати негативних сигналів. Уникайте використання сигналу зверхності, а саме – не закидайте голову назад під час вербальної атаки учнів. Бо ця ваша удавана „перевага” над ними чітко вказує на тимчасову втрату самоконтролю.Відмовтеся від сигналів, що передають такі емоції, як: глузливість (висміювання), ворожість (корпус відведений назад, обидві руки відсторонююче простягнуті до учнів), нудьгу (нерухомий погляд у далечінь, глибокі зітхання, позіхання, позирання час від часу на годинника), нетерпіння (вчитель тарабанить пальцями по столу чи постукує ногою об підлогу). Всі ці пусті жести годяться для того, щоб відштовхнути від вас учнів. Уникайте і тих сигналів, які переносять на учнів вашу власну невпевненість у собі (вчитель сіпається, нахиляє вперед корпус, схрещує ноги чи обхвачує ними ніжку стільця).Звертаючись до класу, використовуйте широкі, відкриті, але спокійні жести. Руки при цьому мають рухатися на рівні грудей, долонями догори. Ваші жести мають йти перед словами і ні в якому разі – навпаки. Найліпше, якщо руки вільно поєднуються на рівні грудей і живота. Цей жест виражає невимушену зосередженість чи зосереджений спокій.Ніколи не крутіть крейду в руках. Дуже обережно використовуйте такі жести, як постукування вказівним пальцем по столу, погрозливі жести (стиснуті в кулаки руки), жести відведення (долонями як бар’єр вперед). Завжди уникайте пустих жестів, приміром, безцільного розмахуваннями руками.Що ж стосується міміки, то намагайтеся відкрито дивитися учням у вічі. Коли не хочете виглядати нервовим чи емоційно хитким, уникайте часто прикривати рота, потирати носа чи щоки, стискувати губи, морщити лоба та здіймати брови.

Постановка голосу

Варто тільки звернути увагу на керування своїм голосом належним чином. Типові помилки молодих учителів — занадто тихий або занад¬то голосний голос. У першому випадку учні не чують, перепитують один одного, шумлять, відволікаються, у другому стомлюються і дратуються. Монотонне мовлення, постійно високий або постійно низький голос не дозволяють створювати ритм мови, уловлювати головну думку. Педагогові не слід чекати, поки хто не будь і учнів звернеться до нього з проханням говорити голосніше або тихіше. Перевірити рівень голосності нескладно: досить запитати тих, хто сидить в останніх рядах, чи всі чітко чують те, що говорить учитель. Необхідно запам'ятати одне просте правило: будь які звуки, що спричиняють занепокоєння горла (дряпання, першіння й ін.), будуть неправильними. Якщо ж учитель, як і раніше, відчуває утруд¬нення, то йому необхідно звернутися до фахівців, що займаються постановкою голосу.Можна скористатися спеціальною літературою, що допоможе покращити постановку голосу:Никольская С. Т. Техника речи. — М., 1978;Савкова 3. В. Упражнения по технике речи.— М., 1973;Петрова Л. А. О технике речи.— М., 19X1.Комунікативні навичкиДуже важливо знати такий темп подачі матеріалу, який би відповідав можливостям даного класу. Помилкою не тільки вчителів-початківців, але й більш досвідчених педагогів є бажання донести велику кількість інформації у швидкому темпі, коли учні просто не встигають вникнути в сказане. Існує й інша протилежність: вчителі іноді говорять занадто повільно, роблять непотрібні паузи, начебто обдумують матеріал, а ще гірше заповнюють ці паузи вигуками («е-е е е», «ну у ) або словами-паразитами. В обох випадках процес навчання стає непродуктивним.Іноді учитель виступає перед учнями як «сухий» лектор, занадто ускладнює мову, користується науковою термінологією, найчастіше незрозумілою учням. Практика показує, що найбільш продуктивною ( невимушена форма спілкування, коли в будь який момент учень може вступити в діалог, поставити запитання і навіть заперечити вчителеві. У цьому випадку важливо правильно відреагувати: не звинувачуючи його в незнанні чого-небудь, а переконливо відповісти, привести додаткові докази. Трапляється, учитель робить яку-небудь помилку, але не наважується виправити свій промах. Порада може бути тільки одна: негайно виправити цю помилку і подякувати учню, що на неї вказав. Таке поводження тільки додасть поваги до вас, тому що учні побачать у вас живу людину, якій теж властиво помилятися.Ще один важливий момент у манері спілкування з аудиторією — уміння створити візуальний контакт, що неодмінно вплине на про¬дуктивність сприйняття.Звертаючись до учня, учитель повинен дивитися в очі, але при цьому пам'ятати, що зоровий контакт має бути короткочасним Занадто пильний погляд в очі однієї людини завжди викликав бажання відвести погляд. Найбільш прийнятний візуальний контакт не фіксувати увагу на одному учневі, а дивитися немовби між ними, сковзаючим поглядом по обличчям у класній кімнаті. Тоді створюється враження, що кожен учень знаходиться в постійному контакті з учителем. Мова йде про такі уміння людини, як фокусування і розфокусування: здатності миттєво і чіпко з'єднуватися з об'єктом уваги й одночасно бачити кілька об'єктів відразу. Ці уміння потрібно тренувати відповідними вправами Психологи пропонують наступні вправи, які не потребують значних витрат часу.Вправи на фокусуванняВізьміть годинник із секундною стрілкою і спробуйте стежити за кінчиком секундної стрілки протягом 1 хвилини, потім переве¬діть погляд на кінчик годинної стрілки, потім на точку середини циферблата.Кілька секунд зосередьте свій погляд на якій не будь точці, напри¬клад на букві в книзі, потім переведіть, погляд на інший об'єкт. Поверніться до колишнього об'єкту, намагаючись помітити щось нове і т. д.Вправи на розфокусуванняПодивіться вдалину, помітьте на обрії яку-небудь точку. Дивіться на неї пильно, поки не відчуєте, як став мінятися простір навколо, зливаючись в єдине ціле.У темній кімнаті запаліть свічу і не відриваючись дивіться на неї.Сядьте на стілець з виправленою спиною, руки покладіть на коліна так, щоб мізинець був спрямований у середину коліна, а інші пальці спускалися вниз. Не закриваючи очі, (пробуйте зо-середити свою увагу на кінчику носа і на обох великих пальцях рук. Потім — одночасно на кінчику носа, великих пальцях рук, великих пальцях ніг.Почуття такту і професійна етикаПерш ніж ввійти в клас, учителю необхідно почерпнути якнай¬більше інформації про своїх майбутніх учнів з особистих справ, бесід з колегами. Сприятлива реакція й емоційний стан учнів, без сумніву, будуть залежати від того, як до них звертаються. Не знаючи учня, можна зробити зауваження, що зачіпають його, викликати протест. Ваші необережні слова будуть передані батькам і одержать небажаний резонанс. Таким чином, учитель повинний бути дуже уважним і так¬товним. І в цьому, безумовно, головну роль відіграють власні спосте¬реження, індивідуальний підхід до учня. Але буває і так, що вчитель, працюючи з одним учнем, залишає без належної уваги іншихПрагнучи якнайшвидше знайти загальну мову і класом, учителі часто спілкуються з учнями як зі своїми студентськими друзями, вживають сленг, допускають фамільярні відносини Це часто подо-бається учням, але може стати приводом для тою, щоб виявити до вас неповагу. Набагато легше поступово перейти від підкреслено офіційних відносин до дружніх, тоді як перехід від фамільярності до тимчасової строгості породить напругу у відносинах Одним словом, учитель повинен зберігати визначену дистанцію і учнями, щоб не допустити панібратства і неповаги. Це і є одна зі складових профе¬сійної етики вчителя.Емоційний самоконтрольЧи має вчитель право відкрито виражати свої почуття, пере¬живання, емоції? Відкрито виражені почуття допомагають відчути наше щире ставлення до теми розмови або визначеному поводжен-ню. Блокуючи свої емоції, ми змушуємо помилятися і наших учнів, що приймають помилкову демонстрацію ставлення за щиру. Але не можна втрачати контроль над своїми почуттями, піддаватися настрою. Учителеві не слід поділяти клас на «любимчиків» та «інших». Зрозу¬мію, що хтось нам більш симпатичний, а хтось викликає негативне ставлення, але вчитель не має права відкрию демонструвати свої почуття і створювати «режим сприяння» для окремих учнів. Уміння контролювати свої почуття й емоції здобувається лише на практиці міжособистісних відносин. Наприклад, на уроках часто виникають конфліктні ситуації, коли вчитель може вийти із себе, втрачає контроль над собою. У цьому випадку найкращим буде запропонувати учню поговорити після уроку, переключитися на що небудь інше. Кілька секунд цілком достатньо, щоб зібратися, оволодіти своїми емоціями. Учитель не повинен чекати проявів самоконтролю у своїх учнів, про-довжуючи спілкування в класі без зайвих емоцій, він продемонструє належний приклад.Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку та вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу саморозвиватися й самореалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між вчителем та учнем має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально - вольовий і моральний потенціал.Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситуації втратить негативний ефект.Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.
Кiлькiсть переглядiв: 448

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.